Відкриємо завісу діагнозу РДУГ

Більшість з нас точно стикалась з дитиною «якої дуже багато» або трохи засудливо

дивилась на підлітка, який перебиває, не може ніяк спокійно всістись або забуває

важливі речі. Вони мають розлад дефіциту уваги з гіперактивністю (РДУГ) ? Чи

можливо їх батьки не достатньо гарно займались їх вихованням? Давайте розбиратись.

 

Так склалось, що у нашому суспільстві розуміння ментального здоров’я на досить

низькому рівні – ми не готові визнати існування багатьох розладів розвитку, особливо

якщо вони не мають характерних візуальних маркерів.

 

РДУГ- це нейророзвитковий розлад, пов’язаний з порушенням самоконтролю у сфері

уваги, імпульсивності та гіперактивності. Саме про нього термін «прихована

неповносправність».

 

Насправді, дуже часто в поведінці таких дітей суспільство просто не готове побачити

ментальний розлад. На таку поведінку вішають клеймо «невихований», «некерований»

і на цьому все закінчується. Але такі діти потребують допомоги і мудрих дорослих

поруч.

 

Хочу продемонструвати наскільки багато діток мають РДУГ і відповідно потребують

підтримуючого оточення. Він є у 5-7% дітей (тобто в кожному класі є така дитина, а

можливо і дві). Чому так важливо це діагностувати? Бо якщо дитині допомогти, вона

буде мати можливості побудувати щасливе життя. Або навіть зможе досягнути

величезних успіхів – у Вілла Сміта, Джастін Тімберлейка, Періс Хілтон, Біла Гейтса,

теж РДУГ.

 

Діагноз РДУГ в Україні виставляє лікар – дитячий психіатр, але запідозрити його

можуть батьки, вчителі або тренери на заняттях.

 

Пропоную вам коротко проговорити типові симптоми, які можуть наштовхнути на

думку, що у вашої дитини особливість функціонування нервової системи. Виділяють

три основні кластери порушень:

 

1)Гіперактивність: говорить швидко і надмірно, перебиває, не може всидіти на місці,

вовтузиться. Робити щось неквапливо – точно не про цих діток.

 

2)Неуважність: легко відволікаються, не дороблюють розпочате, постійно гублять речі,

роблять примітивні помилки через неуважність, розсіяність, мрійливість.

 

3)Імпульсивність: нетерплячі, необачні, часто травмуються, зміни настрою,

неможливість дочекатися своєї черги.

 

В цій точці майже всі батьки зловили себе на думці «О, це про мою дитину». І справді,

для дітей досить типово бути непосидючими і хотіти бігати на дворі, а не читати

літературу з математикою. Але в нормі це не повинно викликати значних труднощів,

не повинно порушувати функіонування та комунікацію дитини.

 

На жаль, часто РДУГ призводить до проблем у навчанні, порушенню батьківсько-

дитячих стосунків, зниженої самооцінки, супутніх опозиційно-поведінкових або

тривожних розладів.

В деякі моменти , діти стають надзвичайно мотивованими, коли справді чимось

зацікавлені — настільки, що певним чином вмикають «тунельне бачення РДУГ»,

оскільки не можуть перемикнутися з того, що роблять на те, що треба в моменті.

 

Я дуже хочу додати важливий акцент і , крім проблем, наголосити на сильних сторонах

людини, яка має РДУГ : вони щирі, люблячі, не вміють тримати зла і образ,

надзвичайно креативні, співчутливі, щедрі, спонтанні, готові ризикувати. Ми повинні

постійно про це говорити дітям, заохочувати їх вміло використовувати свої сильні

сторони, не асоціювати себе виключно з проблемними моментами.

 

Чому виникає РДУГ?

 

Ми точно не знаємо, але велику відповідальність має генетика, складна комбінація

різних генів. Генетичні особливості проявляються на нейрофізіологічному рівні: як

приклад РДУГ характеризується атиповою фронтально-смугастою активацією (мають

знижену активацію в областях базальних гангліїв і передньої лобової частки).

 

РДУГ - це клінічний діагноз. Тобто психіатр в ході клінічного інтерв’ю (бесіди)

з’ясовує прояви симптомів у різних сферах життя та враховує додаткові фактори, такі

як спадковість й особливості розвитку. Не існує аналізів на РДУГ. 

 

Американська академія педіатрії пропонує лікарям інструменти для діагностики дітей з

4 років. Проте найчастіше РДУГ виявляють, коли дитина йде у перший клас - різка

зміна основної діяльності дитини вимагає певного рівня самоконтролю, і тоді РДУГ

стає проблемою. Іноді до 4 років можуть бути деякі прояви, які можна вважати

попередніми ознаками : невгамовність, короткі сни, надмірна балакучість, необачність,

яка відрізняє малюків від одноліток.

 

Хоча РДУГ є розладом розвитку, все-таки з часом певні зони мозку дозрівають, крім

того, людина навчається давати раду своїм особливостям, пристосовується. Ми

можемо спостерігати, що знижується імпульсивність, частково гіперактивність.

Проблеми уваги переростаються найрідше. Так чи інакше, РДУГ залишається з людиною на все життя.

 

Розраховувати на «чарівний момент одужання» дуже небажано, адже до того моменту,

як дозріє мозок, дитина/підліток вже може набути багато деструктивних навичок,

низької самооцінки, мати серйозні академічні труднощі, проблеми у спілкуванні,

вторинні тривожні та депресивні розлади тощо.

 

Лікування РДУГ має два компоненти: медикаментозна підтримка й навчання жити з

РДУГ. Тобто ліки не виліковують, а корегують і покращують стан на час прийому

препаратів.

 

Більш детально хочу зупинитись саме на немедикаментозних методах корекції РДУГ,

бо ми переважно обираємо розпочинати саме з них (хоча іноді одразу поєднуємо з

медикаментами). Доказовими немедикаментозними методами є:

- Тренінг батьківських навичок. Це спеціальне навчання батьків технікам та

організаційним моментам,щоб корегувати поведінку дитини. Це розроблена

ціла система: як надавати правильні та ефективні вказівки,система правил,

позитивне та негативне підкріплення,жетонна система винагород і т.д

- Налаштування середовища та простору для дитини з метою зменшити сенсорне

навантаження та мінімізувати чинники відволікання дитини.

- Когнітивно-поведінкова терапія (КПТ для діток старше 7 років)

З дітьми всі ці методи працюють набагато краще, якщо крім психотерапевта їх

практикують батьки вдома.